Волонтерський рух у часи війни буває різним. Хтось допомагає озброювати армію, хтось збирає та доправляє гуманітарну допомогу потребуючим. Багато українців ліплять вареники, випікають смачний хліб, інші смаколики для військових. Тисячі дорослих та дітей плетуть маскувальні сітки.
Але є й лінгвістичне волонтерство. Пишаємося всіма вчителями української мови та літератури нашого ліцею, які активно долучилися до цієї діяльності.
У свій вільний час вони проводять курси української мови для тих людей, які знайшли тимчасовий прихисток у нашій громаді, покинувши рідні домівки через війну.
Направду, ви всі – неймовірні! Й учителі, й слухачі курсів! Розглядаючи світлини, можна помітити, що різні за віком люди об’єднані єдиною метою. Вони вчаться говорити, вітатися, жартувати, співати рідною мовою. Хтось може, звичайно, закинути, що зараз мова – не на часі. Та це не так. Мова – це зброя! І вона завжди буде на часі! І кожен, хто в цей важкий час боротьби з російським фашизмом обирає саме таку зброю, є героєм!
Я пишаюся вами, люди!
Я пишаюся вами, українці!
Разом – до перемоги!
Разом – за Україну!